Перетинаючи екватор.
(Buenos Aires forever)
1 2
Перетинаючи екватор, я ще продовжував сумніватись у правильності свого вибору- провести свою відпустку в Аргентині. Повірте, проміняти гарячий пісок і безкоштовну випивку мексиканських курортів на щось непізнане було ризикованим кроком. Але як кажуть: “Хто не ризикує той не п’є шампанського”. Аргентину, а особливо Буенос Айрес, не можна назвати Terra incognita для українців. Там вже років 100 назад почали селитись наші співвітчизники, та й після розвалу СРСР багато вихідців, великої колись держави, пересилились на землі Південної Америки.
В Чікаго, де проживає моя сім’я, туристичні агенства пропонують не тільки звичні подорожі до країн Карибського басейну, а також до різних країн світу, в тому числі і до Південної Америки. Але їхати групою з 20 чоловік, де все розплановано і ти залежиш від примх і побажань інших 19-ти, це вже змахує не на відпустку, а на піонерський табір (в цьому випадку конкретно для мене). Чому все ж таки Буенос Айрес запитаєте ви? Специфіка моєї роботи примушує мене брати відпустку в лютому або березні місяці. В Європі в ці місяці ще зима. Навіть в Південній Європі все ще прохолодно і дощить. Зато в південній частині планети буяє літо. Уявляєте, переміститись з засніженого Чікаго, з його -15°C, до міста, з температурою +33°C.
Буенос Айрес ще називають Парижем Південної Америки, за його європейську архітектуру і своєрідну атмосферу. Про це я вичитав на веб-сайтах, коли замовляв авіа-квитки і готель. Крім цього я постарався заполучити інформацію в моїх клієнтів, які по роботі частенько відвідують цю країну. Я почув тільки добрі відгуки. І от під звуки мелодії танго, знайомої нам по фільмах повоєнних років, я почав засипати на борту авіалайнера. Політ продовжувався довго - 11 годин, але це було вночі і тому проснувшись ми не помітили, як пролетів час. Різниця в часі, між іншим не велика, всього 4 години.
Буенос Айрес нас зустрів спекотною погодою, по випаленній траві було видно, що дощу не було давно. По дорозі від аеропорту до готелю я зрозумів ,яке це велечезне місто і архітектура, про яку всі дуже багато говорили, дійсно, до болю нагадувала Європу. Наш готель знаходився в Ріколеті (Recoletta). Цей район мені порадили мої клієнти і це дійсно розкішний район, де живуть багаті люди. Поліція вартує на кожному кроці, велика кількість ресторанів, барів і нічних клубів. Ви скажете, що це дуже дорого жити в такому районі. Для місцевих жителів так, але для приїзжих, а особливо з США і Європи, це дуже навіть по кишенi.
Місцева валюта, песо, привязана до американського долара. За один долар дають 3 песо, але не міняйте всі свої долари, тому що багато магазинів і ресторанів приймають долари і євро по вигідному курсу. Готель, в якому ми зупинились, знаходився біля парку і знаменитого кладовища La Recoletta. Не лякайтесь, до такого сусідства звикли як живі, так і мертві. Кладовище відкрите для оглядачів і подивитись там є на що. Личаківське кладовище не йде ні в яке порівняння до цього розкішного музею під відкритим небом. До речі, на рахунок музеїв. В Буенос Айресі їх багато, крім того, майже всі безкоштовні. Повезло з музеями і Ріколетті. Одразу біля кладовища розташований Культурний центр Ріколетта, а пройшовши 5 хвилин в сторону дельти річки ви натрапите на велечезний парк де знаходиться музей Fine Arts, місцевий університет і механічне диво- Залізна Квітка (на ніч вона закривається, а в ранці відкривається, як справжня квітка).
1 2
На початок сторінки
